«РIДНОЮ МОВОЮ - 2» |
|
За информационную и лингвистическую поддержку выражаю
свою искреннюю благодарность Jons. А вот и Сейфер собственной персоной. Он немного опоздал, из-за чего смущен. Но желание снова присоединиться к товарищам сильнее всякого смущения. Как они, не забыли еще его милые шутки? А Морфеус, Тэнк? Все ещё дуются на него? Негоже! Как говаривал старина Смит: «Кто старое помянет, тому оба глаза вон!» Поэтому вспомним старое в новом свете. Итак, ридною мовою – Монолог
Люцеперя* «Здоровенька була, Трiнiти! Щиро кажучи, я давно закохався до тебе. Ти дуже гарна дiвчина! Я шкодую, що так сталося… (Т.: Ти усiх повбивав!) (Свiтч: Ах
ти, Боже мiй!) «Я стомився, кралю! Я стомився тiкати, стомився воювати. Бiсов корабель! Вiчна холоднеча, постiйна бридкiсть, щоб обiдати тай щоб вечеряти. Але ж бiльш усьйого мене турбуе наш ватажок з його балаканиною! Яка несподiванка, псячий сину! Мабуть, здивуватися не встигнув? Я бажав би бути бiля тебе, коли тебе змусять забалакати. Щоб ти знав, кому дякувати!» (Т.: Ти запродав iм Морфеуса!) «Вiн брехав нам! Ти шахрував! Якщо ти казав нам тодi усю правду, ми б заховали червону пiгулку в твоеi срацi!» (Т.: Вiн визволив нас!) «Визволив нас? По-твоему, це воля? Усi виконували його накази! Коли зрiвнювати це життя з Матрицею, я голосую за Матрицю! … Що до мене, Матриця набагато реальнiша нiж людський свiт. От тут я роз'едную ланцюг, але от там Апок помре перед твоiми очима. Ласкаво просимо до реального свiту! … Мое тiло пiдключать до Матрицi, я засну, тай коли прийду до тями, нi бiса не буду памятати . Якщо ти бажала побалакати зi Свiтч про що-небудь важливе, роби це швидче! … Я – звiльнювач! Зараз я це доведу! Якщо Морфеус казав правду, то це буде неможливо вiдключити контакт. Обраний не помре… Чи то чувано? Обраний – мрець! Ранiше ти менi не розповiдала, чи вiриш Морфеучей балаканинi, так чи нi? Кажи: так, чи нi? Погляди до ньйого в вiчi, в цi гарнi вiчi, та вiдповiдай: так, чи нi?»
|